ПІВТОРА, чол. і сер., ПІВТОРИ, жін., числ. кільк. Кількість із однієї з половиною одиниці. Мати її вмерла років уже з півтора, батько був каліка (Борис Грінченко, I, 1963, 431); Вона робила найтяжчу роботу, спочатку жіночу, а після смерті Карпа й чоловічу. На доброму житі нажинала півтори копи (Михайло Стельмах, II, 1962, 209).
♦ Півтора людського див. людський; Півтори каліки; Півтора чоловіка — мала кількість людей. — Через десять хвилин дзвінок, а дітей — самі бачите — півтори каліки (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 47).
ПІВТОРА… Перша частина складних слів, що має значення кількості з однієї з половиною одиниці, напр.: півторааршинний, півторагодинний, півторапроцентний і т. ін.