ПІВО́КО, а, сер., заст. Півштоф. Староста з шинку післав його до Гната, і він біг, як павіжений, бо в корчмі чекав його чоловік з півоком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 34); — Завтра, чоловіче добрий, буде сало, а до сала й сяке-таке півоко знайдемо, щоб запаморочити собі мізки (Михайло Стельмах, I, 1962, 236).
ПІВОКО
Тлумачення слова