ПІ́ВНИЧОК, чка, чол.
1. Зменш.-пестл. до півник 1. Іде [жінка] й наткнулася: стоїть Пеньок сосновий, а на йому Червоний півничок сидить І сяє — в пір’ї золотому (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 362); Тарас зосереджено вирвав аркуш паперу з альбома і зробив двох півничків (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 382); * У порівняннях. Розтривожений чимсь Страшко, наче півничок, аж підстрибує перед геркулесом, а той лише примирливо розводить своїми здоровенними вузлуватими ручиськами (Яків Баш, На.. дорогі, 1967, 143).
2. Акваріумна рибка з мінливим забарвленням; бійцева рибка. Вони звертають увагу на зелених, синіх, червоних півничків, чи, як їх ще звуть, бійцевих рибок (Вечірній Київ, 13.I 1958, 4).