ПІВЛИ́ХА, невідм., сер. Не дуже велике, стерпне або поправне лихо. Яків довго з жалем дивився на Дарину, входив у її світ і зараз його лихо здавалося півлихом — у нього ще не все втрачено… (Михайло Стельмах, I, 1962, 488); — Чобіт у мене немає, ще замерзну в дорозі.. — То півлиха. Візьмеш мої (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 181).
ПІВЛИХА
Тлумачення слова