ПІВГОЛОСНИ́Й, а, е.
1. Тихий, не дуже голосний. — Добрий вечір, — сказав [Олесь] зворушеним, півголосним звуком, простягаючи до дівчини обі руки (Ольга Кобилянська, III, 1956, 193).
2. у знач. ім., лінгв., півголосніш, ного, чол. Голосний, що входить до складу дифтонга і не утворює складу.