ПІВБІДИ

ПІВБІДИ́, невідм., жін. Не дуже велика, стерпна або поправна біда. Це не біда, а лише півбіди;
//  у знач. присудк. сл. Враз чути крик… Біжать хлоп’ята-діти, То — пастушки… їм спека півбіди! (Борис Грінченко, I, 1963, 110); — То ще півбіди, якщо п’єсу не надрукують у журналі, а що як критик виступить у пресі з розгромною статтею? (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 93).