ПІШОХІ́ДНИЙ, а, е.
1. Признач. для ходіння пішки. Андрій глянув угору по течії за пішохідний міст (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 80).
2. Який здійснюється пішки, не користується транспортними засобами. В умовах гористого рельєфу.. ескалатори матимуть величезне значення для полегшення пішохідного руху (Радянська Україна, 2.VIII 1946, 1); Полк був піхотний, але вже не пішохідний (Юрій Смолич, V, 1959, 654).