ПІЩАНИК 1, у, чол. Осадочна гірська порода, що складається з піску, зцементованого глиною, вапном і т. ін. Великі кам’яні кругляки, щербате каміння і річний піщаник — усе те валило в збиту громаду монголів (Іван Франко, VI, 1951, 125); На будовах дедалі ширше впроваджується збірний залізобетон, стінові блоки з черепашника і піщаника (Радянська Україна, 2.X 1957, 1).
ПІЩАНИК 2, а, чол.
1. Жовтий ховрах, який живе в ковильних степах, напівпустинях і пустинях.
2. Невеликий птах ряду куликів, що живе на берегах морів.