ПІНИСТИЙ

ПІ́НИ́СТИЙ, а, е. Вкритий піною. В морі зринають і зараз щезають пінисті хвилі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 412);  * Образно. Серед чорного густого волосся білів у нього над лобом пінистий гребінь сивини (Олесь Донченко, III, 1956, 391);
//  Який піниться. Моторні лакеї розносили високі кришталеві чарки з пінистим шипучим вином (Панас Мирний, II, 1954, 277); Олена стояла біля столу з глечиком пінистого молока (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 103).