ПІ́ННИЙ, а, е.
1. Те саме, що пінистий. Пінна вода падала з каменя на камінь (Вадим Собко, Кавказ, 1946, 17); Грайте ж радості і болі — Іскри в пінному вині (Василь Еллан, I, 1958, 59);
2. у знач. ім. пінна, ної, жін., заст. Хлібна горілка. Еней з дороги налигався І пінної так нахлестався, Трохи не виперсь з його [нього] дух (Іван Котляревський, I, 1952, 89).