ПІКІРО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пікірувати.
2. у знач. прикм. Який пересаджено методом пікірування (див. пікірування). — Два паростки я знайшла з такою кореневою системою, наче вона розвинулася з пікірованої розсади (Олесь Донченко, V, 1957, 239).