ПІХОТИНСЬКИЙ

ПІХОТИ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до піхотинець. Звикли [розвідники] до заземлених вогневих рубежів, до просування вперед крок за кроком, вони знали, що навіть переможна піхотинська атака не може переміщатися в просторі з такою неймовірною швидкістю (Олесь Гончар, III, 1959, 437); У повній армійській формі день у день навчались [студепти] піхотинській службі (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 37);
//  Належний піхотинцеві, признач. для піхотинця. Василь Йосипович неодмінно носив шинель, піхотинський кашкет, офіцерський кітель і офіцерські штани (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 10); Ззаду його товкла піхотинська лопата, але він забув про неї і рив руками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 316).