ПІЙНЯТИ

ПІЙНЯТИ, йму, ймеш, док., заст. Піймати (у 1-З знач.). Якби були пси пійняли, Якби зловили, то б то були били (Павло Чубинський, V, 1874, 79); Розквокталася свиня, Квокче коло двору. «Пійміть, діду!» Дід пійняв, Посадив на яйця… (Степан Руданський, Переслів’я, 1958, 19).
♦ [Не] пійняти віру (віри) кому, чому і без додатка — те саме, що [Не] йняти віру (віри) кому, чому (див. віра 1). — Хіба я тобі віри пійму, що ти з своєї охоти усе на вгоду їй робиш? (Марко Вовчок, I, 1955, 187); — Зроду я не пійму віри, — одвітовав Кирило Тур, — щоб син старого Шрама бивсь по-розбишацьки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 105).