ПІЄТИ́ЗМ, у, чол.
1. Побудована на містицизмі і відкиданні обрядової сторони релігійна течія, яка ви никла в XVII ст. серед протестантів Німеччини.
2. книжн. Релігійно-містичний настрій, часто удаваний, фальшивий; відповідна поведінка;
// перен. Палке обожнювання кого-небудь або беззастережна віра в щось. Кождий такий документ будив у його пам’яті спомини подібних.. історій, речень, анекдотів, і все те він пер в свою книжку, записував з таким пієтизмом і так старанно, мов не знати які дорогі скарби (Іван Франко, III, 1950, 443); Отець Заячківський — це вісімдесятилітній старець; про нього з пієтизмом говорить батько Данило (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 397).