ПІГМЕ́Ї, їв, мн. (одн. пігмей, я, чол.). Загальна назва низькорослих племен Центральної Африки, Півдевно-Східної Азії та Океанії. У басейні ріки Конго зустрічаються дрібні племена низькорослих пігмеїв (ростом близько 142—145 см) (Фізична географія., 6, 1957, 132); Пігмеї, які кочують у лісах Центральної Африки, — плем’я найменших людей, які живуть на землі (Вечірній Київ, 11.I 1957, 4).
2. Люди малого зросту; карлики. * Образно. Чи справді Філіпова вбито, чи це тільки нам сниться? — Отаку людину.. — Пігмеї повалили богатиря (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 337);
// перен., зневажл. Нікчемні люди. [В’язень-лицар:] О, наш король, пігмей сліпорожденний, ..уміє зручно неславою і ганьбою боротись (Леся Українка, II, 1951, 186); Себе уявили пігмеї ці злі [фашисти] Володарями усієї землі! (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 294); * У порівняннях. — Ти не лівак.. Ми з тобою будівники, Єгипте… — Що ж — ми від цього кращі? — Кращі не кращі, а тільки протиприродно, щоб людина, яка будує велике, поводилася, як пігмей (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 257).