ПІДВИВАТИ 1, аю, аєш, недок., ПІДВИТИ, ию, иєш, док.
1. Супроводжувати виттям які-небудь звуки (про собак, вовків та деяких інших тварин). Анюта мугикала пісню, пес підвивав (Олесь Донченко, II, 1956, 111); Дзвоник раптом заходиться голосним дзявкотінням, а Полкан та Пірат нетерпляче підвивають йому (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 87); * Образно. Вчувши «гав!» з-за океану, Враз підвиє зграї тій В мікрофон із Ватікану Служка Сама — папа Пій (Степан Олійник, Гумор.., 1951, 61);
// перен., зневажл. Говорити, підтримуючи або повторюючи чиюсь думку; вторувати, підтакувати. — Шинкар! Лихвар у каптурі! — волав Валика.. — Живолупе нещасний! — підвивав Онисим Ходкевич (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 140).
2. тільки недок. Злегка або час від часу вити (див. вити1). Собаки після похмурих осінніх дощів пооживали і тепер бряжчали цепами та від нудьги підвивали до місяця (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 41).
ПІДВИВАТИ 2, аю, аєш, недок., ПІДВИТИ, підів’ю, підів’єш, док., рідко. Вити (див. вити 2) додатково, ще трохи.