ПІДВОРУШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДВОРУШИТИ, рушу, рушиш, док., перех., розм.
1. Злегка, трохи ворушити (у 2 знач.). Волосся одкрите вітер йому підворушував (Павло Тичина, I, 1957, 247); Підворушити сіно.
2. кого, перен. Те саме, що поворушити 3. Хочеться побути у кожній віддаленій хутірській хаті, перекинутись словом про цікаву книжку, підворушити людей, щоб ходили вони на вечірній вогник у бібліотеку… (Радянська Україна, 10.IV 1962, 1).