ПІДВОЛІКАТИ

ПІДВОЛІКАТИ, аю, аєш, недок., ПІДВОЛОКТИ, очу, очеш, рідко ПІДВОЛОЧИТИ, очу, очиш, док., перех., розм. Підтягати, наближати до чого-небудь, волочачи.
 Ніг не [здужати] підволочити (підволокти) — не мати сил, щоб іти. — Озьми [візьми] мене за руку та веди, я швидко впаду. Ніг не підволочу (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 413); [Грицько:] Краще тому странному людові богодільню вибудувати. Інше так підоб’ється — не здужа ніг підволокти, — от би воно й одлежалося у тій богадільні (Панас Мирний, V, 1955, 184).