ПІДВІШЕНИЙ

ПІДВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підвісити. Літак, підвішений до стелі, поволі повертає до Марини убік (Григорій Епік, Тв., 1958, 554);
//  підвішено, безос. присудк. сл. Радіозонд являє собою кулю, наповнену воднем, з підйомною силою в кілька кілограмів. До кулі підвішено гондолу (Наука і життя, 2, 1958, 5).
♦ Добре (непогано) підвішений язик — хто-небудь легко уміє висловлюватися, влучно відповідати. Язик у нього підвішений добре. Вміє давати чосу глитайні… (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 344); Горлань і демагог, з непогано підвішеним язиком, він мав певний вплив, і не лише серед «сезонників» (Андрій Головко, II, 1957, 616).