ПІДУ́СНИКИ, ів, мн. (одн. підусник, а, чол.). Волосся в кутках губ, що є продовженням вусів. Кир опустив голову, жовті обкурені махрою підусники тріпнулися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 533); Кузьма Іванович.. мав тепер довгі вуса з підусниками (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 176).
ПІДУСНИКИ
Тлумачення слова