ПІДТИ́КАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підтикати. Спідниця з сотнею зборочок високо підтикана під червоний шерстяний домотканий пояс (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 167).
2. у знач. прикм. З підібраними, підгорнутими під що-небудь краями, кінцями і т. ін. Дарка поклала квача коло відра,.. обсмикнула підтикану фартушину і подалась до хвіртки (Леся Українка, III, 1952, 650); Попереду них крокував патлатий, в підтиканій рясі здоровань (Олесь Гончар, II, 1959, 105);
// В одязі з такими краями, кінцями і т. ін. Біжить з кухні підтикана наймичка (Степан Васильченко, Талант, 1955, 43).