ПІДТЯ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підтяти. Аж ось деревце похилилось, хруснуло і, підтяте, впало на сніг… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 79); 1 серпня.. 1913 р., підтята тяжкою хворобою, Леся Українка померла в м. Сурамі (Українська література, 9 клас, 1957, 246); Коли вітця Мелхиседека трохи поранило в бою, він, підтятий викраденням Ярини, помітно підупав на силі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 512); По його впалих, помутнілих очах, по.. похиленій поставі.. видно було, що вся сила його жизні [життя] підтята (Іван Франко, V, 1951, 448); * У порівняннях. Мов підтяте сокирою дерево, долі простягся Агі (Леся Українка, IV, 1954, 282);
// підтято, безос. присудк. сл. Тих скалічено, тих лиш підтято, Тих убито, а мучено — всіх (Максим Рильський, Поеми, 1957, 286).
2. у знач. прикм. Зрізаний, зрубаний у нижній частині. Злоба і гнів стрясали його.. тіло, як буря стрясає корчуватого дуба з підтятим корінням (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 165); * У порівняннях. Похитнувся Іванів тато, як підтята смерека (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 311).