ПІДСУ́ДНИЙ, а, е.
1. Який підлягає суду, має розглядатися в суді. — Весілля вчителя й учениці? Та це ж підсудна справа! (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 298).
2. Який звинувачується в чому-небудь і перебуває під судом;
// у знач. ім. підсудний, ного, чол.; підсудна, ної, жін. Людина, яка звинувачується в чому-небудь і перебуває під судом. — Підсудний Княжевич,.. ви визнаєте себе винним у тому, що.. розпаковували чужий багаж і посилки? (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 437); Підсудний сам обирає собі оборонця (Радянський суд, 1954, 19); Поглянувши на мить праворуч, побачила [Тамара] за огорожею підсудних (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 282).
♦ Опинитися на лаві підсудних див. лава 1; Посадити на лаву підсудних див. лава 1; Потрапити (сісти і т. ін.) на лаву підсудних; Сидіти (бути) на лаві підсудних див. лава 1.