ПІДСТРЕ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підстрелити. Ой пливе щука з Кременчука та підстрелена з лука (Павло Чубинський, V, 1874, 93);
// підстрелено, безос. присудк. сл. Там-то його й скалічено. Бачиш, праву ногу чи то ліву підстрелено… (Тарас Шевченко, II, 1963, 273).
2. у знач. прикм. Поранений, уражений пострілом. Так вив підстрелена вовчиця, коли з-перед її очей беруть вовченят (Панас Мирний, I, 1954, 49); Полісовщик не дуже розсердився.. і на другий день приніс на попівський двір в’язку підстрелених куріпок (Михайло Стельмах, Хліб… 1959, 91).