ПІДСО́ННЯ, я, сер.
1. Місце, простір і т. ін., добре освітлювані сонцем; осоння. На полях, що лежали на підсонні, то тут, то там починалися роботи (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 10).
2. Теплий, помірний клімат. Рухаючись цілими ордами, вони [народи із Сходу] осідали в степу поблизу Дніпра, приваблені рибою, гарним підсонням, розкішними травами та хлібами (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 139);
// розм. Те саме, що клімат. Кожний рід рослини, призвичаєний до підсоння своєї батьківщини (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 317).