ПІДСО́НЯЧНИЙ, а, е.
1. Який міститься на сонячному боці, добре освітлюється сонцем. На підсонячній стороні фабричного димаря засіявся мох (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 244); Найбільше [в Болгарії] — виноградників. Вони збігають мало не з усіх підсонячних узгір’їв (Вітчизна, 1, 1964, 173).
2. рідко. Теплий, нагрітий сонцем. Не помітив його [ранку] парубок, поки не повіяв підсонячний, пробитий золотими списами променів вітер (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 106).