ПІДСЛІ́ДЧИЙ, а, е, юр. Признач. для тих, хто перебуває під слідством. В кімнату нечутно входить вартовий з автоматом. — В підслідчу камеру! — наказує Геллефорт. Тамара виходить з вартовим (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 126); В травні 1903 року Микишу заарештували: тринадцять місяців (до свого повноліття) він просидів у полтавській підслідчій тюрмі (Вітчизна, 6, 1967, 182).
ПІДСЛІДЧИЙ
Тлумачення слова