ПІДШЕ́ПТИ, ів, мн., розм.
1. Те саме, що підшіптування. — А додай іще інтриги, підшепти з найрізніших боків, підозрівання (Іван Франко, III, 1950, 243).
2. Те, що підшіптують. — Я про тебе можу висловитись у кабінеті. — Про твої підшепти.. я добре знаю (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 192); Марія вагалася, не слухала підшептів кумок-свашок (Мирослав Ірчан, II, 1958, 275).