ПІДРИВНИ́К, а, чол.
1. військ. Спеціаліст з підривних робіт; сапер. Всім тут відомо, що під час війни був їхній бригадир підривником в партизанському з’єднанні (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 270);
// гірн. Той, хто підриває гірські породи. Підривники скинуть на дно Малоалмаатинської ущелини.. перший схил, відірвавши мало не половину гори (Вечірній Київ, 16.XI 1966, 4).
2. Капсуль, запал для здійснення вибуху; детонатор.