ПІДРИВ

ПІДРИ́В, у, чол. Дія і стан за знач. підривати 1, підірвати і підриватися 1, підірватися. Чи знаєте, що «Зоря» і «Дзвінок» вже заборонені в Росії? Се для них великий підрив (Леся Українка, V, 1956, 141); Підрив сільського господарства в умовах війни і недорід, що спіткав Україну в 1648 р., викликали гостру недостачу в хлібі (Історія УРСР, I, 1953, 243); Сатиричні прийоми народної пісні він [Роберт Бернс] майстерно використав для підриву основ пуританської релігії (Радянське літературознавство, 5, 1958, 89).