ПІДРУМ’Я́НЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підрум’янити. Калитка сидів у заячій шапці-ушанці, веселий, підрум’янений морозцем (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 405); — Дуже (ой, як дуже!) непогано, коли культура на столі у вигляді запашних паляниць.. чи гам картоплі, підрум’яненої на колгоспній соняшниковій олії (Остап Вишня, I, 1956, 372); * Образно. Воно [сонце] з-за пилипівських схилів підсвічувало хмари, що, підрум’янені його променями, мчали над пальмірівськими полями (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 371).
2. у знач. прикм. Злегка рум’яний, підсмажений. Відправляючи молитву, на столі отець розгледів пляшку, підрум’янену рибу, що виглядала з-під скатертини (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 130).