ПІДРУ́ЧНИК, а, чол.
1. Книга, за якою вивчають учбовий предмет; посібник. Батя познаходила свої шкільні підручники (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 185); Батько складав алгебраїчний підручник (Юрій Смолич, II, 1958, 34); Читав він запоєм, ..читав усе, що потрапляло до рук: ..обгортки від цукерок, політекономію, циркуляр, казку, роман, підручник геометрії… (Олесь Донченко, II, 1956, 81).
2. техн. Підставка, опора для різального інструмента на токарному станку. На .. верстатах є підручники, що служать опорою для заточувального інструмента (Фрезерна справа.., 1957, 36).
3. зневажл., рідко. Пособник у зрадницькій, підступній і т. ін. справах. Не стало ватажка, — зажурились підручники… (Панас Мирний, II, 1954, 260).