ПІ́ДРІ, ів, мн. (одн. підря, і, ж), діал.
1. Сінник (для зберігання сіна). Гадина хвильку постояв, подумав, а далі поліз на підрю (Іван Франко, VII, 1951, 76);
// Настил (для зберігання чого-небудь). Другого дня молодиці поприходили до Онисі Степанівни й розібрали все прядиво, всі повісма конопель та льону, скільки їх лежало на підрях в коморі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 87);
// перен. Схованка. Найгірше не любив він отих цокотух-сусідок, що не стільки помочі дають, як лазять по нишпорках та по підрях у чужому хазяйстві (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 30).
2. Сідало. Коли стало світати, Савко найшов лантуха й поліз на підрі ловити курчат (Петро Панч, Солом, дим, 1929, 60).