ПІДРЕШІ́ТКА, и, жін. Густе решето. Посадили [Марину] на набиту сміттям підрешітку, почали стригти довгу косу (Панас Мирний, IV, 1955, 235); Підійшла старенька з яблуками у підрешітці (Андрій Головко, I, 1957, 379); * У порівняннях. Над головою стримів у небо гострий шпиль дзвіниці, а із сірих хмар, як із підрешітки, сіяла мрячка (Петро Панч, В дорозі, 1959, 19).
ПІДРЕШІТКА
Тлумачення слова