ПІДПУЩЕНИЙ

ПІДПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підпустити. Перш повипитував [справник] тих, що враждали на Тихона, і того чоловічка, що записував Тихонові забор хліба, що прикинувся, буцімто й добрий, а се він від них і підпущений був (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 140); Цілу осінь він баришникував, мінявся коровами, доки домінявся до того, що привіз не корову, а телицю-ялівку з підпущеним телям (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 513).