ПІДПУ́ДРЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підпудрити. Двом десяткам по-різному — аби тепліше — одягнених дівчат і молодиць, злегка підпудрених пилюгою з зерна, ніщо не заважає, очищаючи насіння, неквапно ліпити свої теревені (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 117).
2. у знач. прикм. Злегка вкритий пудрою. Побритий, підпудрений, Шайба справляв враження чоловіка добродушного, приязного (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 231).