ПІДПРЯ́ЖКА, и, жін.
1. Дія за значенням підпрягати. * Образно. Може, з десяток женихів залітало на обійстя Вариводи, щоб одержати Ярину та пару добрячих волів з млином на підпряжку (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 85).
2. Упряж для підпряжного коня. Порвати підпряжку.