ПІДПРЯГАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПІДПРЯГТИСЯ, яжуся, яжешся, док.
1. Впрягати себе до упряжки на допомогу коням, тягловій худобі. На горі кум Гриць все ще силкувався з своїм возом. На половині шляху він надкидав гною, рядом з конем підпрягся в дишло, пнувся до свого шматка поля (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 240);
// перен., розм. Братися допомагати кому-небудь у чомусь. — Зараз у нас почався добрий рух — кооперування зусиль колгоспів. Тепер не обов’язково самому все ладнати, хай підпряжуться сусіди (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 30);
// розм. Втручатись у розмову, маючи на меті продовжити розмову або підтримати кого-небудь. — Гаразд, воля твоя, але бачиш… відер нам ні за що купити, — підпрягався до Оникія Левонтій (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 62); — Дядьку, а врукопашну з німцями вам доводилося сходиться чи ні? — підпрягся зараз же Марко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 284).
2. тільки недок. Пас. до підпрягати.