ПІДПРЯГАТИ, аю, аєш, недок., ПІДПРЯГТИ, яжу, яжеш, док., перех.
1. Впрягати додатково, до вже запряжених коней, волів і т. ін. * Образно. Відомо, що свого часу купка соціал-демократичних зрадників підпрягла Данію до горезвісної атлантичної колісниці (Літературна газета, 5.VI 1952, 4);
// перен., розм. Залучати додатково кого-небудь до якоїсь справи, роботи і т. ін. Командирові вистачає справ і так по саме горло, а Гаркуша, не знати для чого, ще й шефів сюди підпрягає (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 299).
2. Те саме, що запрягати 1. Воду тягає він [осел] так. Підпряжуть його до дишла. Ходить він у дишлі, крутить барабан. На барабан накручується кодола, а до кінця кодоли прив’язаний цебер, ціла бочка! (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 263).