ПІДПРА́ПОРЩИК, а, чол., військ., дорев. Військове звання у царській армії рангом нижче прапорщика, а також особа, що мала це звання. Матвій, в чині підпрапорщика, служив у Семенівському полку (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 400); — Хлопці, — каже Рубан. — ..Через пастухів узнав, що в банді тисячі, а не дванадцять. Чотири села підпрапорщик підняв (Юрій Яновський, I, 1958, 125).
ПІДПРАПОРЩИК
Тлумачення слова