ПІДПОРУ́ЧИК, а, чол. Військове звання офіцера царської армії рангом нижче поручика, а також особа, що мала це звання. У 1872 р. Є. С. Федоров закінчує курс училища і в чині підпоручика їде служити на Україну (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 105); Хвацькості більше виявляли молоді підпоручики, стягнуті довгими мундирами в чарочки (Петро Панч, I, 1956, 55).
ПІДПОРУЧИК
Тлумачення слова