ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підпорядкувати. Почалося навчання, підпорядковане суворому розкладові (Олесь Гончар, Новели, 1949, 47); Вся діяльність трудових людей пояснюється тим, що вони живуть одне для одного і для людства в цілому, а не для чогось іншого, бо все те інше також підпорядковане цій меті (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 390); Візантійське духовенство було підпорядковане імператорові і не визнавало влади пап (Історія середніх віків, 1955, 41); На годину ночі Шумаков викликав до себе командирів полків і підпорядкованих йому окремих підрозділів (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 333); Віроломний напад фашистської Німеччини поставив перед письменниками нові завдання. Все було підпорядковано боротьбі за перемогу (Історія української літератури, II, 1950, 486).
2. у знач. прикм. Залежний від чого-небудь іншого; другорядний, не основний. Колонізаційне питання в Росії є підпорядковане питання щодо аграрного питання в центрі країни (Ленін, 17, 1971, 66); У справжнього художника деталям приділене відповідне службове, підпорядковане місце (Вітчизна, 2, 1963, 173).