ПІДПОМО́ГА, и, жін., розм.
1. Те саме, що допомога. — От, може, Кирило та Панько дадуть підпомоги яму копати (Панас Мирний, III, 1954, 136); Напече [Даринка] млинців, рогаликів — і все йому, все братикові. Скоріше б тільки ріс. Не так щоб підпомогу з нього мати, а щоб було з ким хоч погомоніти, пожуритися (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 255).
2. Те саме, що підкріплення 2. Енеєві одвіт сей дав [Евандр]: — ..Дамо вам війська в підпомогу, І провіанту на дорогу, І грошеняток з якийсь міх (Іван Котляревський, I, 1952, 205).