ПІДПА́Л, у, чол.
1. Дія за значенням підпалювати, підпалити 1, 2. Так, в кожній хаті чогось чекають, готові, як сухий трусок, що жде підпалу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 74); Микола розповів, що чув від Івана Думи.. про страйки робітників, про заворушення в селах, підпали поміщицьких маєтків (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 1956); * Образно. Через кілька днів наполохані бюргери допомогли націстській зграї засісти на міністерських кріслах і звідти вже готувати підпал світу (Радянська Україна, 9.III 1946, 3).
2. діал., перен. Запал (у 1 знач.). — Тепер народ в них [воїнах] має жертви взір І ненастанний до посвят підпал (Іван Франко, XII, 1953, 363).