ПІДП’Я́НУРУЧ, присл., розм. Те саме, що сп’яну. Так я ото до жінки: — Хівре, — кажу, — чи не наробив я часом якого бешкету в хаті, підп’януруч, бо щось дзизом усі дивляться на мене? (Українські народні казки, легенди.., 1957, 413).
ПІДП’ЯНУРУЧ
Тлумачення слова