ПІДОЗРІННЯ

ПІДОЗРІ́ННЯ, я, сер. Те саме, що підозра. Качан із підозрінням подивився на Настю (Степан Васильченко, I, 1959, 285); Християн хапали по першому підозрінню і віддавали в цирку хижакам або палили замість смолоскипів по цісарських садах (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 152); Глущукові в голову закралося підозріння, що Олімпіада могла прийти до Артьомова та умовити, щоб не відрізали в неї ліпшого ґрунту (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 195).
 Кидати підозріння на кого — обвинувачувати кого-небудь у чомусь, підозрюючи. Кидати на когось підозріння за вбійство [убивство] — то не жарт (Іван Франко, I, 1955, 100); Наводити на підозріння — давати підставу підозрювати. Талан був тоді дуже невигідним даром, бо наводив на підозріння в безхарактерності (Леся Українка, IV, 1954, 133).