ПІДО́ЗРЕНИЙ, а, е, діал. Підозрілий. — Та хто бунтує? Перебрав [пан] Усіх сміліших, дотепніших, Що здавна їх на оці мав, — Та з них ніхто ніщо такого підозреного не зробив, Щоб міг вину звалить на нього (Іван Франко, X, 1954, 277); Уміла [Векла] й збрехати з пренеповинним виразом лиця щось, аби вигородити підозрених людей (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 125).
ПІДОЗРЕНИЙ
Тлумачення слова