ПІДНЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який перебуває в неволі, у залежності від кого-небудь. Ще й досі.. розповідають [люди] про Довбуша, про того славного розбійника, що одбирав у багатих і наділяв бідних, що з ярма панського визволяв підневільних людей (Степан Васильченко, II, 1959, 400); У путь дальнішу квапить ешелон тривожний свист… Між солдатськими штиками підневільний машиніст (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 29); Серед підневільних людей, що створювали ремісниче виробництво Сарая, були і руські ремісники (Історія УРСР, I, 1953, 102);
// у знач. ім. підневільний, ного. Той, хто перебуває в залежності від кого-небудь, підвладний комусь. Невже він навіть і в ті вечори почував себе її підневільним? (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 264).
2. Який ґрунтується на примусі, залежності від кого-, чого-небудь, відбувається або має місце не з своєї волі. Нас натхнуло благо спільне; Геть змести поклали ми Бідування підневільне Та нерівність між людьми (Павло Грабовський, I, 1959, 397); З самих юних років Янка Купала був на непосильній, підневільній роботі, але ніколи він не схилявся перед панами (Павло Тичина, III, 1957, 446); Раби з ненавистю ставились до своєї підневільної праці і всіляко шкодили рабовласникам: псували їх знаряддя, калічили робочу худобу, погано обробляли землю (Історія СРСР, I, 1957, 26).