ПІДНЕБІННЯ

ПІДНЕБІ́ННЯ, я, сер. Верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин, яка поділяється на передню тверду й задню м’яку частини і має склепінчасту форму. Холодний терпкий сік [грушки] освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (Михайло Стельмах, II, 1962, 39); — Подивився їм [псам] в роти, а в одного піднебіння все чорне. Такі й вовків не бояться (Петро Панч, В дорозі, 1959, 183); При розгляданні ротової порожнини треба показати на таблиці її верхню стінку, утворену твердим і м’яким піднебінням (Методика викладання анатомії.., 1955, 127).