ПІДНЕБЕ́СНИЙ, а, е.
1. Прикм. до піднебесся. О, побийте мене, піднебесні громи, Перервіть мої муки-страждання! (Павло Грабовський, I, 1959, 486); Журавлі ключем летять Піднебесним плаєм, Діти радісно кричать І довкола ну скакать Прастарим звичаєм (Іван Франко, X, 1954, 176);
// Який летить, літає, діє і т. ін. у піднебессі. Порадившись, цілим гуртом рушаємо в той бік, назустріч отим піднебесним, ледве мріючим у прозорій блакиті пташиним табунам (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 36).
2. у знач. ім. піднебесна, ної, жін., заст. Земля, всесвіт (у 2 знач.).